Бути лікарем = ніколи не переставали вчитись. Лікар – це вічний студент.
Не зважаючи на те, скільки років пройшло після закінчення університету, навчання продовжується.
Зараз я читаю протоколи з невідкладних станів, і посібник з імунопрофілактики. Нещодавно закінчила протоколи з діагностики і лікування бронхітів, пневмонії у дітей. Регулярні відвідування медичних конференцій. І сціальні мережі – це переважно підписки на сторінки медичних спільнот і колег-лікарів. Завтра йду на щорічній тренінг з невідкладної допомоги. І чергова атестація з педіатрії “на носі”.
Медицина, як будь-яка наука, стрімко розвивається і інформація оновлюється. Щось уточнються, щось втрачає актуальність і змінються, винаходять новітні методи діагностики і лікування. Якщо ти стоїш на місці – ти відстаєш.
Кожен з нас вдосконалюється в своїй сфері. Базові знання, які ми отримали в медичному вузі, були більш-менш однакові для всіх. Через 5-10-20 років роботи кожен спеціалізується і вдосконалюється в своїй області. Тому мені дещо дивним здається підхід “тижврач”, при якому лікаря будь-якої спеціальності питають те, що не входить в його сферу компетенції. Офтальмолог не вправить вивих так, як це робить ортопед, а ортопед не випише рецепт на окуляри.
І це ритм, в якому живуть всі лікарі. Іноді хочеться зупинитись, але це неможливо. Кажуть, коли лікар перестає вчитись, лікар в ньому помирає.
Шевелєва Ганна, педіатр.
при використанні інформації, викладеної на блозі, обов’язковим є індексований гіперлінк на джерело mama-pediatr.com.