Вчора в метро бачила чергову порцію соціальної реклами, спрямованої на вироблення у нас толерантності до осіб з ВІЛ/СНІД. Надпис на плакаті був такий: «апендицит не передається повітряно-крапельним шляхом». І знизу маленькими літерами про ВІЛ/СНІД, який, зрозуміло, теж так не передається.
З одного боку, це похвально, люди, які живуть з ВІЛ\СНІД не повинні опинятись в соціальній ізоляції там, де вони аж ніяк не несуть загрози для інших. Сучасна медицина дозволяє контролювати захворювання, знижуючи кількість вірусу в крові до мінімального і продовжуючи життя пацієнтів на десятиріччя. Вони можуть ходити на роботу, відпочивати, жити в родині, і зовні мало відрізнятись від оточуючих, які такої хвороби не мають.
Але проводити паралель неправильно. Апендицит і СНІД – не одне й те саме. Апендицит, якщо розібратись, взагалі не передається. А вірус СНІДу – так. І для того, щоб отримати його, зовсім не обовязково бути наркоманом, гомосексуалістом чи проституткою. Можна заразитись в кабінеті стоматолога, який неякісно продезінфекував свій інструментарій, або роблячі манікюр-педікюр, бо майстрині дуже рідко задумуються про дезінфекцію. Під час переливання крові або її компонентів, при діагностичних чи хірургічних втручаннях. Дитина може отримати ВІЛ під час пологів чи грудного вигодовування від хворої матері. Медики належать до групи підвищеного ризику, адже дуже близько контактують з людьми, з їхнею кров’ю, виділеннями, контактують, в основному не знаючи статус своїх пацієнтів.
Будьте обережні.
автор: Ганна Шевелєва, лікар-педіатр
джерело: http://mama-pediatr.com/
Вам також може бути цікаво:
1. ВІЧ/СНІД: кабінети довіри в Києві
2. Незапланированная беременность: консультация, поддержка, гуманитарная помощь
3. Аборт ради блага нерожденного ребенка?
4. Медицинская клиника для подростков. Анонимно. Бесплатно
5. Бесплатная консультация педиатра по телефону
Скажіть будь-ласка, а чи правда, що, коли людина приймає анти-ретровірусну терапію (тобто, знижує кількість вірусу в крові до мінімального), то навіть такі шляхи зараження, як стоматолог і маникюрниця зводяться до наймінімальнішого мінімуму?
я б не ризикнула перевіряти на практиці, наскільки це ймовірно.
для любительок манікюру-педікюру простіше купити власний набір інструментів для індивідуального використання.
щодо стоматологів тут складніше… теоретично, вони мають обробляти і стерилізувати ті деталі, що контактують з пацієнтами, а як на практиці цього дотримуються – не перевіриш. принаймні, мені відомий не один випадок вірусного гепатиту, якому передував візит до стоматолога. І пам’ятаю, як дівчат, що лікували зуби в студентській полікліниці, заставляли здавати кров на аналіз ВІЛ, бо виявилось, що перед ними зуби лікував ВІЛ-інфекований студент з південної країни.
Ну тоді я вам розкажу – я вже другий рік перевіряю це на практиці. У мого прийомного сина ВІЛ. Хлопчик дуже активний і я неодноразово обробляла його рани та порізи маючи на своїх руках подряпини від кішки. Ми що 3 місяці проходимо медичне обстеження, вірусне навантаження мінімальне. Лікарі з вілцентру мене переконали, що у нашому випадку для того щоб заразитися, банальної ранки не достатньо, бо вірус гине по за організмом і такої кількості крові аж ніяк не достатньо для зараження мене чи чоловіка. А ті випадки зараження, про які говорите ви можливі тільки, коли у людини СНІД, чи вона не приймає препаратів.
дякую, що поділились досвідом. сподіваюсь у вас і вашого синочка і надалі все буде як найкраще.
втім, не всі люди такі свідомі, на жаль.