1 вересня і паралельна реальність

Весна.

Весною 2020-го,  коли почалась пандемія коронавірусної інфекції, більшість країн світу оголосили локдаун.

Україна, в якій на той час спостерігались лише поодинокі випадки хвороби, приєдналась до світової ініцітиви —  зупинились метро і міжміський транспорт, вводитись вимоги користуватись засобами інд захисту (ЗІЗ) в громадських місцях.  Також було закрито садочки і школи і діти змушені були залишатись вдома з батьками, навчаючись дистанційно.

Літо.

Через деякий час стало зрозуміло, що  у дітей ця інфекція перебігає, в основному, в легкій формі і наносить шкоди менше, ніж соціальна ізоляція.

Тому вже на початку літа в світі почали готувати школи до відкриття восени, з рекомендаціями дотримання нових санітарних норм — соціальної дистанції між дітьми, використання ЗІЗ при потребі. В Італії, наприклад (за розповіддю італійської блогерки, мами 2-х дітей) зменшували кількість дітей в класах, у звязку з чим готувались відкривати нові приміщення, переводити діетй на навчання в 2 зміни, набирати більше персоналу, а частину занять перенести на вулицю.

В Україні тим часом школи були закриті за наказами, моєму синові навіть не дозволити забрати свої речі (взуття, спортивну форму) з порожнього класу. Вчителі не знали, чи буде відновюватись навчання в школах і, якщо буде, то як само.

Згідно рекомендацій, дистанції і маски в класах не потрібні. Вважається, коронавірус боїться навчального процесу і для цих закритих приміщень зі скупченням людей робить виключення — не розповсюджується в них.

За 2 тижні до початку навчального року  така інформація ще не зявилась.

За 1 тиждень провели батьківські збори для батьків першкласників в актовому залі з розставленими на відстані стільцями, всі присутні були в масках. Плану про те, як буде відновлюватись навчання,  ще відомо не було. По попередній інформації, одна моя дитина мала ходити в школу 2 або 3 рази на тиждень, через день, а друга дитина — ходити тиждень через тиждень. Таким чином планувалось зменшити кількість учнів в класах вдвічі і розсадити з дотриманням дистанції.

 

Але остаточна інформація з’явилась 31 серпня,  за 1 день до початку навчального року. На заняття приходять всі діти з класу. Але приходять в різний час і на різні входи. В класі діти можуть знаходитись без масок, але в коридорі мають маски одягати. З ознаками хвороби відвідувати школу забороняється.  Батькам в школу заходити забороняється.

 

 

Осінь. 

1-го вересня о 8-й ранку під будівлею школи був натовп, який складався з учнів 1 та 11 класів, їх родичів, вчителів та іншого персоналу школи  Також була лінійка, коротенька, всього на 40 хв, з виступами представників адміністрації, музикою і танцями. Через годину, коли ця хвиля схлинула, під школою зібрався новий натовп — дітей з інших класів та їх батьків. З обнімашками, спільними фотками тощо. В класи діти зайшли з різних входів, але піднімались все одно спільними сходами.

І в шкільних класах, і на шкільному подвір’ї і вчителі і учні поводились так, як завжди, тобто —  без будь-яких дотримань дистанції і масок.

 

І це на фоні того, що захворюваність на ковід зросла, і складала на той час 2-2.5 тисяч нових випадків щодня.

Це як дві паралельні реальності. В одній з них нічого не змінилось, а в іншій існує нова небезпечна хвороба.

 

Я розпитала своїх колег і батьків пацієнтів — в інших школах Києва і області приблизно та ж ситуація: 30-38 дітей в класі; багато де не дозволяється виходити з класу на перервах; всі діти без масок; лише деякі вчителі ними користуються .

Лише в деяких окремих школах дітей розділили на 2 групи, щоб зменшити їх кількість в класі.

 

Про що варто замислитись

Чи ми маємо справу з особливим вірусом, який є небезпечним тільки в шкільних коридорах,  а в класних приміщеннях, де знаходиться 30 і більше людей, він це циркулює?

Звичайно ж, ні.

Захворюваність буде зростати і надалі і школи стануть ще одним місцем поширення інфекції.

На жаль, на відміну від багатьох інших країн, ми зовсім не готові до цього: гроші, виділені для боротьби з ковідом, не були використані на модернізацію лікарень чи закупку нових апаратів ШВЛ, вони пійшли на «велике будівництво». Тому при збільшенні кількості хворих медична система просто «захлинеться».

Втім, більшість наших громадян не буде задумуватись про це, поки хвороба не торкнеться їхнього найближчого кола — друзів чи рідних.

 

На жаль,  ця тенденція показує, що умови посилення чи послаблення карантину не пов’язані з епідемічною безпекою чи здоровим глуздом, а базуються тільки на економічних і позитивних показниках.

Шкода в цій ситуації вчителів і інших працівників шкіл, які опиняються з інфекцію сам на сам, так, як і медики на початку епідемії.

Шевелєва Ганна, педіатр.

 

при використанні інформації, викладеної на блозі, обов’язковим є індексований гіперлінк на джерело mama-pediatr.com.

 

 

 

Читайте также:

Leave a Reply