Лікар Сергій Нестеренко: про медицину в США

В гостях у блогу мама-педіатр Сергій Нестеренко, український лікар, який протягом 8 років живе і працює в Америці. Сергій є спінальним хірургом приватної практики в Техасі і веде цікавий україномовний блог, в якому розповідає про життя американського лікаря, також – про те, як ним стати, і просто про життя в Америці.

 

Сергій Нестеренко фотоВітаю! Дякую, що погодились на інтерв’ю.

Сергію, ви працювали хірургом в Україні, зараз маєте приватну хірургічну практику в США. Що вас, як лікаря, найбільше вразило в американській медицині? Що подобається в роботі?

 

Вітаю! Дякую за можливість поділитися своїми враженнями.

Маючи досвід роботи в Україні, скажу, що найбільше подобається просто можливість робити свою справу, без жодної потреби шукати додаткового заробітку. Плюс, завдяки медичній страховці маєш змогу допомогти більшій кількості людей. В Україні часто люди не можуть собі дозволити лікування. Тут в Штатах пацієнтам доступні найновіші методики, за які сплачуватиме страховка.

 

У своєму блозі ви багато пишете про те, як підтвердити свій медичний диплом і отримати право на медичну практику в США. Якщо озирнутись назад, що було найскладнішим для вас в цьому процесі?

 

Екзамени були досить складними. Так само, як і пошук місця в резидентруті. Але, найскладнішим для мене було звикнути до щоденної роботи резидента, що дуже радикально відрізняється від української. П’ять років резидентури стали чи не найскладнішими у моєму житті, але дали чудову підготовку та впевненість у собі.

 

Можете порівняти, скільки  часу і грошей потрібно для навчання студента-медика в США, і для підтвердження диплому іноземним лікарем?

Я не впевнений стосовно студентів-медиків, бо їм доводиться сплачувати за навчання до 40-50 тис. доларів на рік. В резидентурі ви отримуєте зарплату, близька 50 тис. дол. на рік, чого вистачає на гідне життя родині з дитиною.

Складання іспитів потребуватиме близько 5 тис. доларів. Більш детально я описав у дописі на своїму сайті: http://sergiynesterenko.com/?p=87

 

Студенти-медики в США часто беруть кредит для оплати навчання. Чи є можливість для іноземного лікаря також взяти кредит для того, щоб покрити вартість навчання та іспитів для підтвердження свого диплому?

Я не цікавився цим питанням, але майже впевнений, що ні. Студенти-медики користуються спеціальними програмами, що надають кредити за вигідними умовами. Кредитні картки доступні і для іноземців, але їхні умови будуть надто невигідними, аби використовувати їх для навчання.

 

Ви навчались в США, вже маючи за спиною досвід навчання і роботи в Україні. Які знання, отримані в українському ВУЗі, знадобились? Що виявилось кардинально новим для вас? 

Базові дисципліни, такі як анатомія та фізіологія, дуже допомогли. Звичайно, не довелося вивчати все з нуля. Проте, і з цим погодяться більшість людей, що пройшли підготовку до американських іспитів, клінічна підготовка в Україні значно відстає. Найбільшою відмінністю є відсутність догматичності в навчанні. Головне, чому вас вчать, це використовувати сучасну літературу та принципи доказової медицини для прийняття клінічних рішень.

 

Українські лікарі кожні 5 років мають проходити атестацію, для того, щоб не втратити право працювати в медицині. Для цього створені цілі інститути підвищення кваліфікації лікарів, співробітники яких читають лекції і видають книжки з тестами, які необхідно здавати лікарям.  Чи є в Америці щось подібне?

Так, вимогою для підтримання медичної ліцензії є певна кількість так званих кредитів післядипломної освіти на рік. В США це називається CME (Continuous Medical Education). Таким чином стимулюється відвідування лікарями курсів підвищення кваліфікації та наукових конференцій. Плюс, існує окрема від ліцензії система сертифікації (Board Certification), що не є обов’язком, а швидше маркетинговим інструментом: сертифікат є свідченням високої кваліфікації лікаря. Для його отримання ви мусите пройти через дуже суворі іспити, які маєте повторювати що-десять років. Більш докладно я раніше описав тут: http://sergiynesterenko.com/?p=688

 

Ви займались наукою в Україні і в Америці. Можете порівняти умови і можливості, в яких працюють науковці цих двох країн?

Чим наука в Штатах подібна до української: статті в журналах тут також сприймають, як своєрідну валюту, що дозволяє вам рухатися по академічним сходам. Відмінністю є процес прийняття статей до друку, який включає в себе дуже жорстку рецензію. Слабкі статті тут також трапляються, хоча й незрівняно рідше. Інша важлива відмінність — це мотивація до наукової діяльності. Якщо в Україні все закінчується з отриманням к.м.н. (що потрібне для залучення пацієнтів), в Штатах люди продовжують наукову діяльність протягом всього життя. Зустріти лікаря з PhD тут доводиться дуже рідко, навіть в академічних центрах.

 

Зараз, гортаючи українські медичні журнали, я звернула увагу, що переважна більшість статей, написана нашими професорами відносно тієї чи іншої проблематики, закінчується рекомендаціями вживати той чи інший препарат. Наприклад, стаття, присвячена пневмоніям у дітей закінчується словами «Таким чином, антибіотик «Х» є ефективним для лікування пневмоній у дітей», стаття про кашель – словами «Таким чином, фитосироп від кашлю «Y» є ефективним і безпечним для лікування кашлю» тощо. Так само будуються доповіді на медичних конференціях.

Чи можлива така ситуація з науковими конференціями чи медичними журналами в США? Наскільки фармбізнес в штатах впливає на практичну медицину?

Вплив фармацевтичних компаній та виробників медичного обладнання тут дуже жорстко контролюється державою. Більш докладно я писав у цьому блозі: http://sergiynesterenko.com/?p=321, але тут скажу, що кожна доповідь та стаття в журналах починається з розкриття зв’язків з індустрією. Кожен подарунок лікарю, більший за 10 доларів, мусить бути задекларований. Але найголовнішим фактором є те, що лікарі у Штатах можуть заробляти пристойні гроші навіть без зв’язків з індустрією. Нажаль, в Україні це не так.

 

Чи є в США, як в Україні, реклама медичних препаратів по телевізору, яка спонукала б глядачів до самолікування?

Так, на телебаченні є реклама ліків. Але вона завжди закінчується словами: “Спитайте свого лікаря, чи цей препарат може допомогти у  вашому випадку.”

 

Чим відрізняються стосунки «лікар-пацієнт» в Україні та Америці?

Тут менше патерналізму та більше поваги до приватного життя. Пацієнти є більш обізнаними про своє здоров’я та краще розуміють свою патологію, шукаючи інформацію в інтернеті. Стосунки більше нагадують партнерські. Щодо поваги, то серед лікарів тут прийнято стукати у двері перед тим, як увійти до палати.

 

Українська медицина зараз знаходиться в дуже сумному становищі. Один за одним міняються міністри, говорять про реформи, але стає все гірше. Якби вам – гіпотетично — запропонували реформувати українську медицину, щоб ви змінили?

Дуже складне питання, враховуючи, що навіть Сандро Квіташвілі був змушений піти з цієї посади. Два моменти, які мені здаються принциповими: покращення системи оплати за послуги (чи страховка є ідеальною системою — тема для окремої дискусії) та створення конкурентного середовища, що можливо шляхом створення умов для приватної медицини.

 

Що має змінитись в українській медицині, щоб ви  захотіли в неї повернутись?

Змушений повторитися:

1. умови для приватної практики, аби я міг займатися лише медициною, а не стосунками з регулюючими органами;

2. покращення системи оплати, аби пацієнти могли користуватися сучасними методами діагностики та лікування, не витрачаючи на це своїх останніх копійок.

 

Дякую за інтерв’ю. Бажаю успіхів у вашій роботі!

 

питання задавала Ганна Шевелєва, блог мама-педіатр.

Вам також може бути цікаво:

1. д-р Михаил Никитин: о педиатрии в Дании

2. «Дети – это не проблема, это вдохновение». Интервью с многодетной мамой Ольгой Жидилевой

3. Как проходит аттестация врачей в Украине. Часть І

4. Аттестация врачей в Украине. Часть II

5. Педиатрия и здоровье врачей

 

 

Leave a Reply